Історія «дев’ятки» ВАЗ-2109

Історично склалося так, що попитом у радянських громадян користувалися трёхоб’ёмние седани. ВАЗівська «класика» для громадянина СРСР була і розкішшю, і засобом пересування в одному кузові; автовласника відразу ж починали осаджувати родичі і знайомі, багажник був забитий речами і запчастинами. З’явився в 1984 році перший передньопривідний автомобіль заводу, з їх точки зору, був трохи екзотичний, адже ВАЗ-2108, по-перше, не був седаном, по-друге, в ньому не було задніх дверей. Історія створення передньопривідного сімейства марки досить цікава, хоч і непроста. Реакція публіки на такий «подарунок» від ВАЗа до шістдесятиріччя радянського автопрому була бурхливою. Ці машини розкуповували, незважаючи на всю несхожість на інші моделі, за ними буквально полювали. А через два роки з конвеєра вийшла «в народ» інша модель, «дев’ятка», відразу ж стала хітом.

Дев’ятка: початок

Коли ж до тридверної «вісімці» ВАЗ почав пропонувати покупцям більш практичний п’ятидверний хетчбек, це стало по-справжньому приємним сюрпризом. Спортивний на ті часи вигляд, потужний мотор (згодом) і приваблива на тлі іномарок ціна зробили свою справу, люди полюбили цю модель і охоче купували її. Так чому ж її не почали випускати відразу?

В кінці 70-х років європейські автолюбителі стали віддавати перевагу саме хетчбеки. Прагнучи не відставати від прогресу, Волзький автомобільний завод теж став розробляти свою нову модель в такому кузові, та не одну, а цілих три. Але так як конвеєрне час коштувало непомірно дорого, а, нагадаємо, це все ще був СРСР, зверху надійшла вказівка ??спочатку спробувати випустити на ринок одну з моделей. Так як «вісімка» і «дев’ятка» мали максимально можливу кількість загальних деталей, вони і стали першими. Причому трьохдверна модель у виробництві коштувала дешевше, тому й почали саме з неї. Седан 21099 запустили пізніше, вже в 90-му році. Але так, напевно, навіть краще, тому що інакше ми могли б і не побачити винуватця сьогоднішньої статті в ранзі культової машини; любов до седанам зробила б свою справу.

Тим часом, незважаючи на спорідненість, «вісімка» і «дев’ятка» вийшли вельми несхожими. Стилістично 2108 більш спортивна, але при цьому історія ВАЗ-2109 почалася, по суті, з серйозних гоночних випробувань. Але про це трохи нижче. Зараз же про те, що у 2108 були більш широкі двері (адже інженерам не треба було думати, куди вставити задні), стрімкі обводи кузова і вигадлива решітка радіатора. Все це, звичайно, здається дрібницями, але в сукупності давало незвичний ефект. А 2109 стала автомобілем більш сімейним. Справа не тільки в тому, що двері стали менше, як і центральна стійка: «дев’ятка» важче, при цьому на ній знайшлося місце для системи вентиляції салону і заднього склоочисника. Інноваційно модель теж трохи попереду, так як саме на неї стали вперше встановлювати зчеплення беззазорний типу. Машина стала більш безпечною, розміреним і сімейної. Правда, від деяких елементів (наприклад, зовнішніх дефлекторів) пізніше відмовилися заради забезпечення сумісності з 99-ї, але все одно в 1988 році «дев’ятка» обігнала по продажах свою попередницю, витративши на це трохи більше року. Ось воно, всенародне визнання і успішна історія моделі!

спортивний корінь

Цьому чимало посприяв автопробіг Київ — Лісабон. Історія моделі тоді вже стала прикладом бурхливого зростання, і інженери приступили до модифікації. У 1988 році вони почали освоювати виробництво півторалітрового мотора замість старого, об’ємом 1,3 л. Під новий мотор була потрібна нова трансмісія, і вперше в історії марки ВАЗ тоді використовували пятиступенчатую коробку передач. Деякі деталі кузова також переробляли, наприклад, грати радіатора і крила. Крім того, з 94-го «дев’ятки» перестали бути карбюраторними і це далеко не повний перелік змін в історії моделі. Прямо не модель ВАЗ, а полігон для випробування інновацій. У будь-якому випадку кожна нова модифікація машини, що рідкість навіть сьогодні, була вдалою і дійсно робила її краще. Але повернемося до пробігу.

Легендарний ВАЗ 2109 на обкладинки журналу.

Влітку 86-го на моделі Остін Монтего з Лісабона до Києва приїхали два журналіста. Їм треба було для цього рекордний час — 51 година 30 хвилин. На ті часи результат був дуже хорошим і запрошення з Лісабона не змусило себе довго чекати. Радянське керівництво розцінило це як виклик і розпочав підготовку. Дві спеціально виготовлені машини були обкатані в НАМИ, а раціон пілотів розробляли в НДІ Медико-біологічних задач АН СРСР. Загалом, як ми вже сказали, все було дуже серйозно. Після обкатки вибрали одну з машин, кращу за показниками, поставили на неї гуму, яка змогла б витримати довгий рух на максимальній швидкості, литі диски і електронне запалювання, що, звичайно, і не снилося рядовим покупцям в країні. За кермо, вибачте за каламбур, посадили команду з редакції «За кермом». Троє журналістів в результаті подолали 4811 кілометрів за 45 годин, при тому що по дорозі замість Бельгії заїхали в Голландію, а ворота Лісабона після приїзду виявилися замкнені. Це був всесвітній успіх, і історія моделі отримала своє експортне розвиток. Зрозуміло, популярність всередині країни також зросла і «дев’ятка», досі колишня просто популярною, стала і зовсім народним кумиром.

Не забарились модифікації. Взагалі, ситуація була унікальною: конструктори ВАЗа стали розробляти сімейство «Самара-2» ще в 91-м, але, так як машини потрапили в різні цінові категорії, моделі 2108, 2109 і 21099 проводилися пліч-о-пліч з моделями 2113, 2114 і 2115 до 2004 року! Ну а історія ВАЗ-2109 і не думала затихати. Як ми вже згадували, в 94-м модель отримала інжектор, пережила кілька зовнішніх модифікацій, а для спецслужб і зовсім збирався обмеженим тиражем варіант моделі з роторно-поршневим двигуном Ванкеля потужністю в 140 л. с. Швидкість у такого «снаряда» досягала 200 кілометрів на годину, недосяжних для серійних Лад. Були ще експортні Lada Samara Baltic, за якими в СРСР бігали, як свого часу за джинсами, через кращої якості збірки і забарвлення, кондиціонера і ГУР. У Франції фірма-експортер ввела в продаж ще й дизельну модифікацію. Загалом, слава моделі була великою і у нас, і за межами країни.

висновок

Історія моделі гідна пера класика. Насправді, вона стала для ВАЗа віхою в розвитку, моделлю, за якою його стали дізнаватися за кордоном. На довгий час ця машина стала в СРСР бажаною і для молоді, і для людей середнього віку: комфортна, надійна і безпечна.